Міфи щодо програми Work and Travel USA

З огляду на відгуки клієнтів, які звертаються до офісу або телефонують нам, склалося таке враження, що деякі компанії на ринку Work and Travel вводять людей в оману, навіть поширюють неправдиву інформацію. Не будемо розбиратися, навіщо вони це роблять, краще - шукати істину. Давайте розглянемо деякі міфи стосовно Worka and Travel:

 

Міф №1. «Work nd Travel» - це компанія, що відправляє студентів до США.

 

«Work and Travel»  - це програма співробітництва США с іншими країнами, що має на меті культурний обмін. Для втілення програми в життя існують посередники (спонсори)  - не тільки в США, а і в країнах обміну ( даному випадку говоримо про Україну). Студент не може самостійно поїхати в США за цією програмою. Тільки через посередників. В Україні – це не одна компанія, яка займається Work and Travel, їх декілька десятків. Повний список компаній ви можете переглянути за посиланнями в нашій групі. ( Це список акредитованих в посольстві США компаній, клієнти яких можуть проходи співбесіду в посольстві). А от якість та умови роботи цих компаній – це інше запитання. Потрібно чітко усвідомлювати, що клієнт завжди має вибір.

 

Міф №2. Ви не можете влітку поїхати до США, якщо вам 17 років.

 

Посольству США немає принципової різниці, скільки вам років – 17 чи 18. Якщо у вас є дорослий закордонний паспорт, ви можете поїхати до Штатів. Багато наших клієнтів отримують такий паспорт у 17 років без проблем. Якщо ви не знаєте, як це зробити – зверніться до нас за консультацією.

 

Міф №3. За програмою Work and Travel не дозволяють їхати студентам вечірнього відділення.

 

Про це ми вже писали. Багато компаній просто не наважились працювати з такими студентами. Вони не лише відмовляють таким клієнтам, але і вводять в оману, розповідають,що це не для них. У нас вже є позитивний досвід проходження співбесід в посольстві такими клієнтами (студентами вечірнього відділення), і ми вважаємо, що це не етично – казати людям, що це неможливо. Головне, як відомо, - це бажання.

 

Міф №4. Краще їхати через велику компанію.

 

Так, з одного боку, велика компанія – це своєрідне кліше, статус, відгуки. З іншого боку, процес роботи з клієнтами ( підготовка клієнта до посольства)  у всіх таких компаній – стандартний, компанії не мають можливості істотно його змінити. Виглядає це приблизно так:

1.      Реєстрація, заповнення необхідних документів.

2.      Пошук вакансії.

3.      Виготовлення дозволу на роботу. (форма DS-2019).

4.      Підготовка документів для посольства.

5.      Проходження співбесіди в посольстві.

6.      Купівля авіаквитків.

 

На кожному етапі у клієнта виникають певні запитання ( і суттєві, і дрібні). Тож чи зможете ви особисто спілкуватися з менеджерами у великій компанії з  будь-якого приводу – це питання, оскільки менеджерів мало, а студентів – сотні чи навіть тисячі. В середніх і малих компаніях стосунки з клієнтами більш дружні, теплі, всі знають один одного особисто, розуміють,до кого звертатися зі своїм запитанням. Такі компанії – не конвеєр.

 

Також, потрібно розуміти, що їхати можна через будь-яку компанію, але при цьому вона повинна відповідати певним критеріям і мати належні документи:

 

1.      Свідоцтво про реєстрацію юридичної особи.

2.      Ліцензія Міністерства Праці та Соціальної політики.

3.      Компанія повинна бути у списку акредитованих компаній у посольстві США.

4.      У компанії повинен бути офіс.

5.      У компанії повинен бути сайт.

 

Не помиліться з вибором компанії – від цього залежить дуже багато!

 

Міф №5. Ціна на програму не може бути нижчою, ніж «хххх» $, інакше тут щось нечисто.

 

Ось приблизні розцінки на прикладі нашої компанії:

1.      Реєстрація - $100

2.      Пошук вакансії - $200

3.      Вартість самої програми (виготовлення DS-2019) - $600

4.      Медичне страхування ($35 в місяць, в середньому 3 місяці) - $100

5.      Консульські збори (140+35+12) - $190

6.      Переліт Київ-Нью-Йорк + Нью-Йорк-Київ - - $700-$800.

 

 

Разом  1900-2000 доларів в середньому з білетами.

 

Потрібно розуміти, що пункти 2,4,5 – незмінні. Це ті гроші, котрі компанії платять в будь-якому разі, і вони не можуть бути вищими чи нижчими від наведених. Хіба що дуже незначно.

А от пункти 1, 3 (реєстрація та вартість програми) – це на розгляд компанії. Саме звідси і «витікає» різниця в цінах між декількома компаніями. Великим компаніям потрібен великий офіс, штат тощо – все це відображається на ціні, яку сплачує клієнт.  Про пункт 6 (авіа білети) читайте нижче.

 

 

Якщо компанія не може чітко сказати, скільки грошей в цілому ви витратите  - в більшості випадків це означає, що будуть виявлятися якісь додаткові витрати,  які на початковому етапі  компанія замовчує.

 

 

Міф№6. Англійська має бути ідеальною.

 

Деякі клієнти приходять до офісу для проходження тесту з англійської мови з впевненістю в тому, що вони його завалять, і що краще було б це зробити не одразу, а коли його трохи підучать. При цьому після проходження виявляється, що в людини Upper Intermediate або Advanced рівень знання мови. Але клієнти вважають і це недостатнім.

 

Це помилкові судження. Загалом,запитання на співбесіді схожі на такі:

1.      Як тебе звати,хто ти?

2.      Де ти навчаєшся, твоя спеціальність, факультет, курс, назва ВНЗ?

3.      Твої хобі?

4.      Куди саме в США ти їдеш, чим будеш там займатися,де працюватимеш?

5.      Навіщо ти їдеш до США, які в тебе цілі, як тобі це допоможе в майбутньому?

 

 

 

Ось і все! Якщо ви зможете відповісти на ці запитання англійською мовою – навіть якщо будуть граматичні помилки – ви зможете їхати без проблем. Вони більше звертають увагу на вашу впевненість в собі і в тому, що ви говорите. 

Звісно, бувають винятки та каверзні запитання, але без цього не обійтися, і мова йде не лише про візи в США. Про це нижче.

 

 

Міф №7. Відсоток отримання віз.

 

Багато компаній не хочуть працювати з проблемними клієнтами. До них відносять заочників, студентів технікумів, вечірньої форми навчання, людей з певними захворюваннями, іноземців (навіть якщо вони навчаються в Україні), а також студентів старших за 23, тих, хто на останніх курсах тощо. Тоді відповідь може бути категоричною – щоб ви забули про візу та США.

 

Ми вважаємо це неправильним. Work and Travel – це єдина можливість для 90% людей в молодості потрапити до США, а також провести там незабутнє літо. Так,звісно, шанси на отримання візи у цих категорій студентів – не 95-99%, але і не 10-15%., як говорять компанії.

Це залежить від багатьох факторів, кожен клієнт – окрема історія. Якщо є сильне бажання, то можна зібрати додаткові документи, переконати консула, звернути гори та полетіти в Космос. J І ми навіть можемо навести приклад реальних таких людей.

 

Варто ризикнути, якщо є бодай один шанс, тому після студентських років такого шансу вже може не бути.

 

 

Міф№8. Якщо компанія не має представника у вашому місті – не варто з нею співпрацювати.

 

Процес роботи зі студентами на 99% складається з телефонних розмов і електронної пошти. Єдине, що потрібно зробити – це приїхати в Київ на співбесіду. Всі документи (незалежно від того, звідки ви) заповнюються онлайн чи висилаються електронною поштою. Тому немає ніякої різниці, де знаходиться офіс компанії. Якщо вас влаштовують умови роботи та ціни, і якщо у компанії все в порядку з документами – ви можете впевнено співпрацювати дистанційно.

 

Міф №9. Ви повинні їхати лише туди, куди вам скаже компанія.

 

Компанія ЗОБОВ’ЯЗАНА надати вам вибір хоча б з декількох варіантів. Якщо компанія наполягає, щоб ви їхали в якесь конкретне місце,значить щось не так. Або їй просто вигідно відправляти на якусь певну вакансію, або інших місць вже немає, або їм взагалі не хочеться займатися пошуком. Нам дзвонили і розповідали, що комусь лише Аляску пропонують. А комусь – лише Housekeeping. Ви маєте право вибору!

 

Міф №10. Авіаквитки та їх вартість.

 

Вам не потрібно купувати квитки ДО співбесіди в посольстві – таким чином ви не ризикуєте майже тисячею доларів, котру ви можете втратити у випадку відмови. Компанія не може вимагати купувати квитки через них. Якщо вимагають – значить є певна зацікавленість з їхнього боку.  Компанія може запропонувати вибір: ось наша ціна, хочеш – купуй, не хочеш – шукай сам. Ціни на квитки залежать від того, наскільки заздалегідь ви їх придбали.

 

 

 

Міф №11. Гарантія отримання візи.

 

Ніхто, абсолютно ніхто не може дати 100% гарантії того, що візу дадуть чи не дадуть. Незалежно від того, який у людини пакет документів, в якій компанії він реєструвався, на яку роботу він їде, яким рівнем мови він володіє, як чудово виглядає тощо.

В будь-якому посольстві (зараз говоримо не лише про посольство США) завжди є людський фактор і фактор удачі. Ви можете не сподобатись консулу, і він задасть вам додаткових 5 запитань. Або просто відмовить. Здалося йому, що не варто вас відпускати – і ви нікуди не їдете, або йдете на співбесіду вдруге. Навіщо нам вам брехати – ми прозорі і говоримо, як  є.

 

 

Фактор удачі в таких питаннях – не основне, проте варто і на це зважати.

 

Міф 12. Доки у мене немає закордонного паспорта, доти я не можу подавати документи

 

Це зовсім неправильна постановка запитання. По суті, закордонний паспорт потрібен лише перед посольством. Нехай навіть за 1-2 місяці. Якщо чекати, коли у вас буде готовий закордонний паспорт, і лише потім подавати документи на участь в програмі Work and Travel – можна пропустити вибір найкращих вакансій або, що є ще гіршим, взагалі не встигнути поїхати. Тому ми рекомендуємо подавати документи на реєстрацію одразу, як тільки-но ви вирішили їхати до США. Паралельно з цим будете займатися питанням з паспортом. Він взагалі стане вам у нагоді в житті.

 

Міф 13. Якщо я на першому курсі, то обов'язково маю закрити сесію до кінця квітня, інакше в посольство не піду.

 


Знову-таки, це все вигадки компаній - їх особисті обмеження. Офіційно такого правила нема. Так, інколи консул на співбесіді зі студентом говорить наступне "Візу я тобі даю, але візу ми тобі надрукуємо в паспорті, коли принесеш заліковку з закритою літньою сесією." Зазвичай, таке відбувається зі студентами, у яких є невідповідність віку з курсом. У консула, звісно, виникає питання "Чому ти на першому курсі в 20 років, наприклад ?". Він може подумати, що ви спеціально вступили в університет, щоб поїхати до США і лишитися там. Бувають і інші упередження, але це не страшно. Отримали таку відповідь, пішли склали іспити, прийшли в будь-який (!) час в посольство (вже без оплати консульського збору і т.д.), віддали заліковку - і через кілька днів у вас на руках паспорт з візою! )))

Літом 2012 у нас всі першокурсники отримували візи ще не склавши літню сесію, жодного з них не просили принести заліковку.